Енергетична безпека Азії тримається на Ормузькій протоці — морському коридорі, який регіон не контролює, і повернення бойових дій матиме наслідки далеко за межами цін на пальне.
Якщо Азія не створить зараз глибші та ліквідніші електричні мережі, вона ризикує втратити свою частку в ланцюгу вартості AI. Майже кожна велика азійська економіка вже має офіційний національний AI-план. Японія нещодавно оголосила 370 трильйонів єн ($2,3 трильйона) бюджет, і понад чверть цієї суми протягом наступних 15 років планує спрямувати лише на штучний інтелект і чипи.
Навчання передових моделей AI зосереджує колосальні обчислювальні ресурси в невеликій кількості точок, тоді як інференс змушує будувати низьколатентні майданчики у щільних міських центрах. Очікується, що попит дата-центрів на електроенергію в Азійсько-Тихоокеанському регіоні зросте приблизно на 165% у 2023–30 роках.
Втім, значна частина гучних показників у мегаватах — це «bragawatts»: заяви, які ефектно виглядають у презентаціях, але набагато повільніше перетворюються на реальну подачу енергії.
Чому так? Хоча розвиток відновлюваної генерації йде швидко, надійна енергосистема потребує масштабної модернізації мереж. ВДЕ зазвичай будують далеко від центрів споживання, а виробництво є несталим. Без нових ліній передачі та накопичувачів серверні стійки не зможуть працювати на повну. За даними Southeast Asia Outlook Міжнародного енергетичного агентства, інвестиції в мережі та накопичення у 2025 році становили лише $13 млрд, що значно менше за $50 млрд на рік, потрібних до 2050-го.
Крім того, за умов дорожчого палива та енергетичної невизначеності інші цілі можуть випередити забезпечення дата-центрів електрикою. Зрештою, політики й регулятори прагнуть, щоб у домівках залишалися світло й кондиціонери.
США — показовий приклад. До половини всіх запланованих американських проєктів можуть не запуститися цього року. Лише за перші три місяці року 75 дата-центрів загальною вартістю $130 млрд були заблоковані або відкладені через спротив місцевих громад, що дорівнює кількості заблокованих за весь 2025 рік.
Азія вже стикається з подібним сценарієм. У 2024 році регіон реалізував лише близько 38% заявлених потужностей дата-центрів — один із найбільших розривів між планами та введенням в експлуатацію у світі, згідно з нашим white paper зі Smith School Оксфордського університету. Особливо гостро проблема відчутна в Малайзії та Індії, які роблять ставку на бум цифрової інфраструктури.
У Джохорі заборонили будівництво об’єктів Tier 1 і 2 через занепокоєння навантаженням на місцеву водну інфраструктуру, тоді як індійським планам подвоїти прогнозовані потужності до кінця наступного фінансового року доведеться зважати на серйозні відставання в підключенні до мережі.
На тлі ейфорії навколо AI розрив між обіцяним і здійсненним лише зростатиме.
Товарні ринки вже закладають у ціни оголошений масштаб будівництва, а не те, що реально можна виконати. Мідь тримається дорогою через очікування стрибка попиту від дата-центрів, а трансформатори подорожчали до двох-трьох разів від рівнів до 2020 року, бо девелопери резервують дефіцитне обладнання заздалегідь.
Якщо черги на приєднання розтягнуться так само, як у США та Європі, дисбаланс між анонсованими й введеними потужностями здатен спричинити цикл буму та спаду, подібний до того, що металеві ринки переживали в минулому десятилітті.
Сінгапур, Малайзія та Південна Корея відповідають регуляторними рамками, які зобов’язують девелоперів дата-центрів готувати плани з акумуляторного зберігання та керування обмеженнями (curtailment) разом із оцінками впливу на мережу.
Це означає, що азійська AI-інфраструктура може розганятися повільніше, навіть коли США рухаються вперед із додатковими $4 трильйонами у будівництві дата-центрів, запланованими до 2028 року. Кожен квартал очікування для азійських операторів — це ще один квартал, коли обчислювальні ресурси, таланти та капітал можуть бути розміщені в інших юрисдикціях.
Більш ліберальний підхід до розподіленої генерації та торгівлі електроенергією — фактично відкриття оптових ринків для цінової конкуренції — допоможе залучити інвестиції й зменшити залежність регіону від імпортних нафти та газу. Однак шлях до цього лежить через глибші й прозоріші енергоринки.
Нині електроенергетичні ринки регіону не забезпечують інвесторам потрібної прозорості.
Більшість азійських енергосистем і досі тримаються на традиційній моделі: вертикально інтегровані державні монополії виступають єдиними покупцями, роздрібні тарифи встановлюються адміністративно, а для третіх сторін дозволена лише обмежена торгівля, яка не формує повноцінних цінових сигналів через форвардні контракти. Інвестори в зрілих ринках Європи та США, натомість, сприймають такі торговельні шари як норму.
Для інвесторів у відновлювану енергетику в Азії це означає меншу визначеність щодо довгострокових доходів, які сильніше залежать від державних втручань під час пікових навантажень. Внаслідок цього зростає ризик, що мережеві проєкти зупиняються через нестачу фінансування — саме ті мережі, до яких намагаються підключитися азійські дата-центри.
Певні кроки з лібералізації ринків електроенергії вже робляться. Ф’ючерсний ринок електроенергії Японії, наприклад, є найшвидше зростаючим ринком деривативів на електроенергію у світі. Індійська біржа електроенергії IEX тепер проводить ринки day-ahead та term-ahead. Тим часом електрика вже фізично постачається і комерційно торгується з Лаосу через Таїланд і Малайзію до Сінгапуру з 2022 року.
Marex, де я працюю, допомагає нарощувати ліквідність на японському ринку енергетичних деривативів. У Новій Зеландії Marex нещодавно обрали для надання позабіржової (OTC) торговельної платформи, що підтримує стандартизований контракт на супер-пікову електроенергію — поглиблюючи локальний ринок, який, як і багато ринків Азії, традиційно був фрагментованим і малоліквідним.
Ці зрушення демонструють, якими можуть стати глибші азійські ринки електроенергії: інструменти та платформи, що дозволяють генераторам, промисловим споживачам і інвесторам хеджувати ризики та формувати ціну на електроенергію з тією ж упевненістю, з якою вони працюють з іншими товарами.
Електроенергія в Азії має торгуватися з такою ж дисципліною, як і нафта на глобальному ринку. Реалізація AI-будівництва, якого прагне регіон, зрештою вимагатиме енергоринків, достатньо міцних і прозорих, щоб капітал був готовий будувати випереджаючи попит, а не наздоганяючи його.
Думки, висловлені в матеріалах Fortune.com у жанрі commentary, є виключно позицією авторів і не обов’язково відображають погляди та переконання Fortune.
Ця історія спочатку була опублікована на Fortune.com
