Перекрита Ормузька протока спричинила різкий енергетичний шок по всій Азії. Торік майже 90% нафти й газу, що проходили цим маршрутом, прямували саме до регіону. Та після майже двох місяців блокування водного шляху азійські уряди змушені терміново переглядати енергетичну політику.
Для багатьох країн відповіддю стає вугілля. Philippines, Japan, Thailand та South Korea, серед інших, повернулися до вугілля як тимчасового запобіжника, щоб утримати стабільність електропостачання на тлі коливань ринків нафти й природного газу. Експортери вугілля, як-от Indonesia, також нарощують запаси, адже конфлікт на Близькому Сході підштовхує ціни вгору.
На перший погляд це виглядає як відступ для регіону, який і так насилу наближався до своїх цілей зі скорочення викидів. Однак попри гучні заголовки про вугілля, довгостроковий енергетичний курс Азії веде до атомної енергетики — єдиного палива, здатного забезпечувати регулярну подачу електроенергії.
Різке збільшення використання вугілля є насамперед короткостроковою відповіддю на питання енергетичної безпеки. Азія все ще міцно прив’язана до викопного палива: генерація, мережі та фінансування десятиліттями будувалися навколо вугілля, нафти й газу. Тому будь-який відхід від цих ресурсів обмежений інвестиційними циклами та часом, потрібним для створення альтернатив.
Водночас тривалий «вугільний сплеск» малоймовірний. Уряди розуміють: залежність від викопного палива є стратегічною вразливістю. Нині вугілля слугує доступним буфером, але війна з Іраном навряд чи зірве перехід до чистішої енергії. Навпаки, у довгій перспективі конфлікт радше посилить, ніж скасує, рух регіону до більш різноманітного енергобалансу. Події підкреслюють справжню причину, чому уряди прагнуть зменшити частку викопного палива: не лише заради викидів, а щоб знизити залежність від нестабільного ринку.
Чому ставка робиться на атом, а не лише на «зелену» генерацію
Відновлювана енергетика — сонце та вітер — і надалі залишатиметься популярним напрямом в Азії. Проте ці джерела самі по собі не здатні повністю замінити базову генерацію, яку нині забезпечують викопні ресурси.
Натомість це може зробити атомна енергетика. Все більше енергетичних планувальників визнають: ядерна генерація дає стабільну низьковуглецеву електроенергію та більший внутрішній контроль над постачанням у порівнянні з імпортом викопного палива.
Закриття Ормузької протоки додатково підсилює аргументи на користь атомної енергетики як страхування від перебоїв у постачанні викопного палива та як інструмент зменшення залежності Азії від нестабільного Близького Сходу.
Однак прискорити розвиток чистої енергетики, зокрема й атомної, урядам непросто — особливо в країнах, що розвиваються та мають обмежені інституційні можливості, фінансування і технічну експертизу. Чиста енергія потребує великих початкових витрат, часу на будівництво, а також створює регуляторні й безпекові виклики — отже, потрібна стійка політична воля, щоб довести плани до результату.
Щоб реалізувати такі плани, урядам потрібна багатовекторна стратегія. Слід посилювати міждержавну координацію, вкладатися в модернізацію електромереж і формувати передбачувану політику, здатну залучити довгострокові інвестиції.
Як це може виглядати в Південно-Східній Азії? Розширення транскордонної торгівлі електроенергією через ініціативи на кшталт ASEAN Power Grid дозволяє, щоб атомні та відновлювані станції постачали енергію одразу кільком країнам. Досконаліші механізми фінансування також здатні зменшити ризики масштабних енергопроєктів.
Щодо ядерної енергетики, урядам необхідно створити незалежний і добре забезпечений ресурсами наглядовий орган із повноваженнями ліцензувати, інспектувати та забезпечувати виконання вимог відповідно до міжнародних стандартів. Також потрібні інвестиції в підготовку кадрів і співпраця з країнами, які мають більший досвід експлуатації атомної енергетики.
Це особливо важливо, адже регіон і далі насторожено ставиться до ядерної енергетики через її історію безпеки. Підтримка суспільства є критичною: посадовці мають переконати громадян, що атомна енергетика є безпечною та необхідною для енергетичної безпеки, інакше можна втратити довіру та зіткнутися з політичним розворотом у майбутньому (як це сталося в Німеччині).
Хоча конфлікт навколо Ірану спричинив короткострокове повернення до викопного палива, особливо до вугілля, він навряд чи зупинить довгостроковий перехід Східної Азії до чистішої енергії. Радше він підкреслює нагальність створення більш різноманітного й стійкого енергоміксу, у якому атомна енергетика зрештою відіграватиме значно центральнішу роль.
Думки, висловлені в авторських матеріалах Fortune.com, належать виключно їхнім авторам і не обов’язково відображають погляди та переконання Fortune.
Цей матеріал спочатку був опублікований на Fortune.com
