Уроки короткої, але кривавої Зимової війни Фінляндії проти СРСР залишаються актуальними й нині.
Hulton Archive/Getty Images
- За 86 років від Зимової війни між Фінляндією та Росією характер бою суттєво змінився.
- Та ключові висновки війни й досі впливають на фінську бригаду єгерів, що спеціалізується на арктичних діях.
- У потенційному майбутньому конфлікті вирішальним фактором може стати контроль над дорогами.
Хоча з часів Зимової війни Фінляндії з Росією бойові дії еволюціонували, одна важлива наука й надалі визначає, як країна планує оборону в Арктиці.
Густі ліси та глибокий сніг змушують війська триматися вузьких доріг, а порушення роботи цих маршрутів здатне переламати хід бою.
На півночі Фінляндії сьогодні солдати все ще тренуються з урахуванням цієї реальності, готуючись до можливого майбутнього протистояння в Арктиці.
Business Insider нещодавно відвідав засніжену Лапландію та спостерігав за діями елітної фінської бригади єгерів, яка провела для близько 20 військових НАТО щорічний курс арктичної війни та виживання в холоді.
Майор Мікаел Айкіо, керівник арктичної секції бригади єгерів і відповідальний за курс, зазначив в інтерв’ю, що в крижаній Арктиці та щільно залісненій місцевості техніка швидко стає прив’язаною до розчищених доріг і вузьких ліній постачання — потенційних “горлечок пляшки” для сил, що наступають, якщо їх грамотно використати.
Це обмеження, відоме у військовій справі як каналізація, означає, що великі угруповання можна сповільнювати, ізолювати й знищувати, якщо противник захопить, обстріляє або виведе з ладу критичні відтинки доріг.
Попри чисельну перевагу супротивника, фінські війська завдали СРСР відчутних втрат.
Hulton Archive/Getty Images
Після початку Другої світової війни та відмови Фінляндії виконати радянські вимоги щодо передачі прикордонних територій поблизу Ленінграда Червона армія вторглася 30 листопада 1939 року — і багато хто очікував швидкої перемоги.
СРСР увійшов у війну з величезною чисельною перевагою, тоді як Фінляндія спиралася на значно менші та гірше оснащені сили. Втім, ціна для Червоної армії виявилася значно вищою. Лише за трохи більше ніж три місяці боїв втрати СРСР сягнули сотень тисяч, помітно перевищивши фінські.
Фіни спрямовували ворожі підрозділи у вузькі, незахищені або складні ділянки місцевості, після чого застосовували стратегію “мотті”, розділяючи радянські колони, немов поліна. Ізольовані групи, відрізані від підтримки, піддавалися обстрілам снайперів і нальотам лижних груп, що завдавало важких втрат і ламало мораль.
Одним із найвідоміших епізодів стала битва вздовж дороги Раате в районі Суомуссалмі — вузького лісового маршруту постачання, де радянські колони розтягнулися в довгу, вразливу лінію. Фінські підрозділи перерізали дорогу в кількох точках і знищили оточені частини. Червона армія понесла значні втрати.
Зрештою СРСР виграв війну, але заплатив за це надзвичайно дорого.
За 86 років після завершення Зимової війни озброєння та технології різко просунулися вперед. Техніка стала витривалішою, сенсори — точнішими, а далекобійні засоби ураження — значно прецизійнішими.
Фінські та натівські військові вчаться використовувати лижі й снігоходи для пересування арктичною місцевістю.
Jake Epstein/Business Insider
Однак майор Айкіо наголосив, що північний ландшафт Фінляндії відтоді не змінився.
“Зброя інша, і нині є технології, яких тоді не було, але місцевість майже та сама”, — сказав Айкіо. А це й далі обмежує, де можуть рухатися солдати та техніка.
Під час арктичного курсу бригади єгерів піші підрозділи вчаться користуватися лижами та снігоходами для маневру на полі бою. Водночас важкі гусеничні машини й вантажівки здебільшого мусять триматися доріг; неважливо, чи це танк кінця 1930-х, чи сучасна велика вантажівка постачання — ті самі труднощі, що існували у часи Другої світової, нікуди не зникли.
Навіть сучасна бронетехніка відчутно залежатиме від суворої місцевості, спрямовуючи великі формування та їхню логістику в обмежені коридори маневру. Окремий російський танк, наприклад, може спробувати пройти по глибокому снігу нестандартним маршрутом, але у масштабі великих сил така свобода руху стає менш надійною.
З огляду на ці обмеження, підхід Фінляндії полягає не в копіюванні 1939 року, а у тому, щоб загнати нападника в передбачувані коридори, виснажувати його постачання, руйнувати злагодженість підрозділів і перевантажувати логістику, послаблюючи противника. Це підкріплюватиметься сучасними бойовими можливостями — авіацією та потужною артилерією — а також ресурсами союзників.
Ефективність подібної логіки видно і в сучасних конфліктах.
В Україні великі російські угруповання не раз відчували труднощі, коли їх сковувала обмежена дорожня мережа, особливо за збоїв у логістиці, а українські сили могли порушувати маршрути постачання. Порівняння із Зимовою війною не є повністю точним, але воно підкреслює, що рельєф і забезпечення досі визначають, як армії рухаються та воюють.
