Я звільнилася з корпоративної роботи, щоб подорожувати світом і жити безкоштовно в чужих домах

• Кілька років тому я пішла з класичної корпоративної посади і почала подорожувати повний день, витрачаючи власні заощадження.
• Я змогла розтягнути бюджет і довше залишатися в дорозі завдяки тому, що стала хаус- і пет-ситером.
• Такий спосіб життя буває нестабільним і хаотичним, але я ціную свободу, яку він дає.

Кілька років тому я працювала на стандартній корпоративній управлінській посаді з графіком 9-to-5 у районі затоки Сан-Франциско.

Майже за десять років у професії я встигла придбати авто, житло, мати фінансову «подушку» та жодних боргів. Я зробила все «як треба» й досягла того, до чого прагнуть багато хто, але внутрішнього задоволення все одно бракувало.

У 2022 році я звільнилася, купила квиток в один бік до Італії та почала подорожувати повний час. Те, що здавалося короткою паузою, перетворилося на більш ніж два роки відкриттів у нових країнах — і все це за рахунок моїх заощаджень.

Я постійно ловила себе на думці: «Коли мені набридне безперервно переїжджати… і як продовжити такий стиль життя доти?»

Щоб витрачати менше й довше лишатися в дорозі, я вирішила спробувати хаус-ситинг.

Як хаус- і пет-ситинг дозволяє подорожувати довше та економити

Про хаус-ситинг я дізналася, коли шукала більш бюджетні способи мандрів. Я доглядаю за будинком людей під час їхньої відсутності — а натомість отримую місце для проживання.

Для мене це стало ідеальним обміном і можливістю не витрачатися на готелі чи оренду. Інколи за такі завдання мені ще й платять — особливо коли паралельно потрібно доглядати за домашніми тваринами.

Після перших поїздок я почала розширювати контакти через подорожі й швидко побачила, що попит на хаус-ситерів високий не лише в США, а й за їхніми межами.

На сьогодні я встигла доглянути за тваринами та житлом у понад 15 різних містах, серед них були й міжнародні локації.

Я прокидалася з видом на океан у Гонолулу; занурювалася в гастросцену Санта-Фе, Нью-Мексико; каталася велосипедом уздовж Gold Coast у Чикаго; і відкривала затишні «приховані» кав’ярні в Greenpoint та Fort Greene у Брукліні.

Свобода, локальний досвід і зв’язки з людьми, які я ціную найбільше

Для більшості людей найбільша стаття витрат — це оренда або житло, а мені не потрібно закладати це в бюджет. Я намагаюся планувати сіти так, щоб майже не доводилося платити за готелі чи орендовані квартири.

Це повністю змінило мій стиль життя. Я люблю свободу, яку він дає, не тільки у фінансовому сенсі, а й емоційно.

Оскільки я живу в реальних домівках і часто надовго, я можу досліджувати міста та райони як місцева жителька, а не як туристка, що просто проїздом.

Я знайомлюся з власниками житла з усього світу — вони часто виявляються надзвичайно щедрими та привітними й нерідко роблять більше, ніж потрібно, аби я почувалася комфортно вдома.

Вибудовувати ці стосунки з власниками та їхніми тваринами — одна з найкращих частин цього досвіду. Я дуже серйозно ставлюся до того, що люди мені довіряють, тому піклуюся про кожен дім і кожного улюбленця так, ніби вони мої.

Чесно про мінуси: нестабільність, валіза і постійне планування

Такий формат підходить не всім. Я живу з валізи й часто не знаю, куди вирушу далі.

Мені постійно доводиться планувати, де саме я житиму й як туди дістануся. Іноді все розписано на місяці вперед; а інколи я вирішую все за кілька днів — або стикаюся з раптовими скасуваннями в останню мить.

Ця невизначеність може виснажувати, але для мене такий обмін усе одно виявився вартим зусиль.

Зараз я працюю віддалено, поєднуючи оплачувані сіти з безоплатними, щоб і далі подорожувати. Я не знаю, коли знову «осяду» й надовго залишуся в одному місці.

Поки що цей спосіб життя закриває мою потребу досліджувати світ, знаходити спільну мову з людьми та відкривати нові місця. І в мене досі є список міст, які я дуже хочу відвідати — як у США, так і за кордоном.

Незалежно від того, чи буде це через хаус-ситинг, я не бачу, щоб найближчим часом сповільнювала темп.