Мадалін Кончола
- Мадалін Кончола, 62 роки, усиновила чотирьох онучок, зіткнувшись із фінансовими та емоційними випробуваннями.
- Кончола, ІТ-аналітикиня, поєднує роботу й сімейні обов’язки, підтримуючи потреби онучок.
- Попри фінансовий тиск, Кончола забезпечує онучкам стабільність і робить акцент на психічному здоров’ї.
Це есе у форматі «зі слів героя» створене на основі розмови з Мадалін Кончола, 62 роки, яка живе у Фініксі. Кончола усиновила чотирьох своїх онучок віком від 7 до 19 років. За її словами, фінансовий удар був відчутним, але онучки добре розвиваються. Інтерв’ю відредаговане для стислості та ясності.
Я ненадовго стала «порожнім гніздом»; а тепер я усиновила чотирьох своїх онучок віком від 7 до 19 років. Доньку мого сина, якій зараз 7, до мене влаштували, коли їй було 10 місяців, у 2019 році. У 2021 році до мене потрапили доньки моєї доньки — 12-, 16- та 19-річні.
Я працюю ІТ-аналітикинею в медичних технологіях — уже 16 років. Працювала віддалено, щоб поєднувати роботу з вихованням молодшої доньки, якій зараз 26. Вона живе зі мною, але працює та має власне життя; я не хочу перекладати на неї жодної відповідальності за те, щоб виховувати онуків. Коли я була «порожнім гніздом», я займалася служінням у закордонних місіях і готувала творчу зміну кар’єри.
Business Insider хоче почути від бабусь і дідусів, які доглядають за онуками, та від старших американців, що піклуються про молодших близьких. Поділіться своєю історією, заповнивши цю коротку форму.
Мої двоє старших дітей загалом жили добре й уже мали власних дітей. А потім я дізналася, що обидва вони зіткнулися з проблемами залежності.
Спершу я забрала до себе доньку сина, а невдовзі, за участі Служби захисту дітей, змогла безпечно привезти до себе дівчат моєї старшої доньки.
Опір у родині став додатковим випробуванням
Моя розширена родина вважала, що якби я втрутилася, то після цього мала б залишити доньку сам на сам із наслідками — мовляв, без відповідальності за дітей вона робитиме що завгодно. Донька сильно злилася на ситуацію, але я не хотіла, щоб діти були втягнуті в те, через що їй треба пройти для зцілення. Я прямо сказала їй, що не дозволю тягнути дітей крізь цей процес. Я нещодавно зменшила житло до появи дітей, але потім мені знадобилися більша машина і більший дім.
У той самий період я поховала маму у 2020 році та брата у 2021-му. Ми з онучками три роки жили в маминому будинку, доки я розбиралася з її справами, а на початку 2026 року завершила врегулювання спадщини. Коли ми були готові виставити її будинок на продаж, я переїхала в орендоване житло.
Усе відбувалося надто швидко. Я відчувала, що дівчата не дуже хочуть жити з бабусею. У них було багато проблем із психічним станом, і я записала їх на терапію. Не існує інструкції для бабусь і дідусів, які знову «виховують з нуля», і це здавалося нереальним — ніби це не моє життя.
Мадалін Кончола
Я шукала підтримку через церкву та рідних, але не отримувала тієї допомоги, якої, як мені здавалося, ми потребували. Коли я їх виховувала як прийомних, агенція надала ліжка, а комісійний магазин дозволив взяти одяг. Та все одно мені здавалося, що має бути більше доступних організацій, які системно закривають потреби сімей, що постраждали від опіоїдної кризи.
Я замкнулася в собі, зосередилася, ходила на роботу й робила все необхідне. Я просто рухалася крок за кроком і намагалася, щоб діти були зайняті корисними справами. Більшість моїх друзів ще не є дідусями й бабусями, або їхні діти живуть добре й не можуть по-справжньому зрозуміти мою історію.
Зростання цін істотно підняло витрати нашої сім’ї
Я заробляю понад 70 000 доларів на рік, але моя оренда вже $2 250, бо мені потрібне житло, у якому всім вистачить місця. На їжу йде близько $400 на місяць, адже продукти зараз значно подорожчали. Витрати на бензин становлять ще кілька сотень доларів на місяць. Загальні щомісячні платежі — включно зі страховками та рахунками по дому — сягають кількох тисяч.
Не знаю, як саме мені це вдається, але я справляюся. Я отримую державну субсидію на дітей — трохи більше $2 000, однак вона не перекриває всіх витрат. Коли вони стануть старшими, виплати зникнуть, навіть якщо вони й далі житимуть зі мною.
Коли стало очевидно, що ні син, ні донька не можуть виконати вимоги для возз’єднання з дітьми, я розпочала процес усиновлення, бо не хотіла, щоб дівчата потрапили в систему. Я сама була усиновлена й не дізналася про це майже до 29 років. Я знаю цей біль і цю травму, тому прагнула зменшити додаткові потрясіння для дітей.
Головний пріоритет — психічна рівновага та розвиток дітей
Усі вони час від часу проходили через труднощі з ментальним здоров’ям, але зараз почуваються краще й розквітають. Вони стали успішнішими в школі, і, думаю, відчувають із мною стабільність та безпеку. Мені здається, я нарешті знаходжу опору й можу трохи видихнути.
Мадалін Кончола
Я сувора бабуся, але підходжу до кожної дитини індивідуально й намагаюся дати їм потрібні ресурси.
Моїй 19-річній онучці я допомагаю й зараз: вона навчається в коледжі на викладачку танців, але також працює неповний день. 16-річна вчиться в шкільній аерокосмічній програмі й мріє стати комерційною пілотесою, хоча їй також цікава психологія. 12-річна цього року займалася чирлідингом. А 7-річна — «керує сім’єю» і вміє постояти за себе.
Вік і здатність заробляти постійно нагадують про себе
Нещодавно я взяла коротку відпустку до Лос-Анджелеса, щоб змінити обстановку. Це дало можливість спокійніше подумати про те, що я хочу зробити у своєму житті, адже в мене ще попереду є час.
Моя старша донька зараз твереза й активно відновлює стосунки зі своїми дітьми. Її повернення в їхнє життя особливо допомогло 12-річній. Донька має власну квартиру й роботу. Дівчата також знову спілкуються з батьківською лінією, і це додає підтримки. Родина з боку батька живе в іншому штаті, але дає важливу емоційну опору, надсилає подарунки та прилітає на випускні.
Мій син усе ще бореться зі своїми проблемами. Я зробила все можливе, щоб зберегти сім’ю разом і дати дітям стабільність та підтримку, необхідні для успішного майбутнього.
З часом моя донька стала казати: «Мамо, я не стверджую, що зі мною вони б виросли погано, але я знаю, що вони не досягли б таких результатів, як із тобою. Наче я довго несла смолоскип, а потім передала естафету тобі, і ти доведеш їх до кінця шляху». Це для мене дуже багато означає.
Та все ж із роками мене не відпускає думка про вік і про те, як довго я зможу працювати й заробляти. Я шукаю інші способи створити дохід, щоб коли настане момент, коли я не зможу працювати, я могла отримувати підтримку завдяки мистецтву й письму. Я стежу, щоб борг за кредитними картками був мінімальним.
Я готуюся зібрати свої думки в мемуари про життя. Довгий час я не була готова розповідати свою історію, але тепер відчуваю, що це частина мого зцілення. У цьому немає нічого ганебного.
