Шеллер отримала діагноз рак товстої кишки 3 стадії у 22 роки. Зараз їй 36, і вона без раку та проходить регулярні скринінги.
Кірстен Шеллер
- Кірстен Шеллер уперше помітила кров у випорожненнях у 19 років.
- Після кількарічних візитів до лікарів їй поставили діагноз: рак товстої кишки 3 стадії у 22 роки.
- Тепер, у 36 і в ремісії, вона просуває обізнаність про ранні випадки раку серед молодих.
Упродовж тривалого часу Кірстен Шеллер чула від медиків одну й ту саму фразу: вона занадто молода й активна, щоб це могло бути раком товстої кишки.
У 2010 році, коли Шеллер була 19-річною студенткою другого курсу коледжу в Сент-Полі, штат Міннесота, з’явилися перші прояви: насамперед кров у випорожненнях, а також періодичні здуття та втома.
«Я була в коледжі й до того ж жінка, тож особливо не надала значення цим симптомам», — розповіла Business Insider Шеллер, якій нині 36. До того ж вона була у відмінній формі: у школі займалася трьома видами спорту, а в коледжі продовжувала ходити в походи й бігати. «Я була надзвичайно активною і добре харчувалася», — сказала вона. «Готувалася до дуатлону й багато займалася йогою».
Її мама, медсестра, усе ж побачила привід для тривоги й наполягла, щоб донька звернулася до гастроентеролога. Протягом наступних двох років, коли кров у випорожненнях ставала дедалі помітнішою, Шеллер уже й не могла точно порахувати, скількох лікарів відвідала. Через вік, загалом добрий стан і відсутність сімейного анамнезу майже всі повторювали одне й те саме: можливо, це стрес або внутрішні гемороїдальні вузли.
Це перетворилося на нескінченний цикл: знецінення скарг і порада просто стежити за станом. «Мене відпускали додому й казали повернутися, якщо це триватиме», — згадує Шеллер. «І, звісно, це продовжувалося».
Зрештою, коли їй було 22 — за місяць до випуску з коледжу — вона потрапила на прийом до ще одного гастроентеролога. Після обстеження їй повідомили діагноз: рак товстої кишки 3 стадії.
«Це була суміш почуттів, — сказала вона. — Мені було страшно, але водночас я відчула підтвердження: симптоми були, і я нутром відчувала, що щось не так, а тепер нарешті отримала відповідь».
Діагноз, який ледь не став 4 стадією
Шеллер під час першого сеансу хіміотерапії у 2012 році.
Кірстен Шеллер
Ще до випуску Шеллер звернулася до гастроентеролога в Minnesota Gastroenterology, який порадив гнучку сигмоїдоскопію — вона менш інвазивна, ніж колоноскопія, і не оглядає всю товсту кишку.
Оскільки під час процедури Шеллер була частково притомною, вона встигла побачити пухлину ще до того, як повністю усвідомила, що це означає.
«Пам’ятаю, як зонд повернув за кут і я побачила смугу крові, — сказала вона. — А коли просувалися далі, ми побачили дуже велику масу».
Персонал зберігав спокій і пояснив, що візьмуть біопсію, і це одразу натякнуло Шеллер, що «щось не так». Потім до палати зайшла медсестра — ще до того, як лікар встиг поговорити — і висловила співчуття Шеллер та її мамі. «Тоді ми зрозуміли, що це, ймовірно, не доброякісна пухлина», — сказала вона.
За кілька днів пролунав дзвінок: у неї рак товстої кишки. Вона була вдома в батьків, а вони — на роботі. Найважчим, за її словами, було повідомити їм цю новину.
Про те, яка саме стадія раку товстої кишки в неї, вона дізналася лише після операції з резекції кишківника, під час якої видалили близько фута товстої кишки. Також їй прибрали 24 лімфовузли, адже рак уже поширився.
Прокинувшись після операції, вона почула: 3 стадія. За типом клітин і швидкістю їхнього поділу лікар сказав, що якби вона зачекала ще кілька місяців, то, ймовірно, це вже була б 4 стадія.
Усвідомлення того, наскільки гірше могло бути, «вдарило ще сильніше», — сказала вона.
Випускниця коледжу — і одразу на хімію
Шеллер (посередині) отримала діагноз просто перед випуском з коледжу.
Кірстен Шеллер
Оскільки діагноз поставили майже перед самим випуском, Шеллер змогла закінчити іспити в лікарні й, як планувала, вийти на сцену за дипломом.
Після цього вона майже без паузи перейшла до лікування: інтенсивна хіміотерапія тривала наступні дев’ять місяців.
Емоційно було боляче поставити на паузу післяуніверситетські плани — вона щойно стала випускницею-нейронауковицею. «Ти проходиш коледж, думаючи: “Якою буде моя перша робота? Де я житиму? Ти ніби з нетерпінням чекаєш на доросле життя”», — сказала вона.
Далі — побічні ефекти лікування. У 2010 році про варіанти збереження фертильності для онкопацієнтів знали значно менше. Щоб спробувати зберегти якість яйцеклітин, Шеллер робили ін’єкції Lupron, які вимикали роботу яєчників під час хіміотерапії. Наслідком стала «повноцінна менопауза», за словами Шеллер, зокрема припливи та головні болі під час лікування.
Шеллер зіткнулася з нейропатією — дуже поширеним побічним ефектом хіміотерапії, що спричиняє біль у руках і ногах.
Кірстен Шеллер
Вона також отримала «жахливу нейропатію» від хіміотерапії — після завершення лікування її мучили біль і поколювання в руках і ногах. Вона місяцями ходила на фізіотерапію, перш ніж розпочати першу роботу, щоб відновити функції кистей. «Мені довелося вчитися писати заново», — сказала вона. Із усіх наслідків саме нейропатія стала найважчою: після завершення лікування вона роками зверталася до фізіотерапії й акупунктури, щоб контролювати симптоми.
Паралельно змінювалося її соціальне коло. Хоча в неї була чудова підтримка — батьки, старша сестра, друзі дитинства та велика родина — її стосунки з людьми з коледжу постраждали.
«На жаль, багато друзів, з якими я познайомилася, віддалилися або не розуміли, як підтримувати людину в такому віці з раком пізньої стадії», — сказала вона, підкресливши, що не звинувачує їх. «Найважчим було це горе від втрати дружби, коли мені довелося дуже швидко подорослішати й постійно не знати, як виглядатиме наступний тиждень».
Чому вона рада, що про ризики говорять голосніше
Шеллер, нині без раку, живе з чоловіком і двома собаками.
Кірстен Шеллер
Наприкінці 2012 року Шеллер була без раку і відтоді залишається в ремісії. Оскільки в неї є невідома генетична мутація, що сприяє швидкому росту передракових поліпів, вона проходить скринінги частіше, ніж зазвичай. Спочатку — раз на три місяці, а нині — за графіком раз на 9–12 місяців.
В іншому її життя здається цілком звичним. У 26 років вона купила свій перший будинок у Міннеаполісі й живе там і зараз — тільки тепер разом із чоловіком та двома собаками. Вона також майже 13 років працює в Medtronic, компанії з виробництва медичного обладнання, — почала невдовзі після завершення лікування.
У вільний час вона готується до свого першого півмарафону та планує 100-мильний похід Європою. «Я б ніколи не здогадалася у 22, чим займатимуся зараз, але я просто дуже вдячна, що здорова», — сказала вона.
Вона також розповідала свою історію кільком некомерційним організаціям, пов’язаним із раком товстої кишки, щоб підвищувати обізнаність про ранні симптоми та скринінг. На щастя, за роки вона помітила зміни на краще.
«Зараз ми справді про це говоримо», — сказала вона. Хоча, на її думку, навколо деяких проявів — як-от криваві випорожнення — і досі є стигма, «існують соцмережі, люди діляться своїми історіями». Вона сподівається, що ті, хто чує такі розповіді, діятимуть і пройдуть обстеження, якщо мають поширені симптоми раку товстої кишки.
Шеллер зі своїм чоловіком Девідом.
Кірстен Шеллер
З огляду на власний досвід вона також радить наполягати на повній колоноскопії замість гнучкої сигмоїдоскопії, коли йдеться про скринінг. Хоча колоноскопія зазвичай потребує анестезії і є складнішою процедурою, вона значно ретельніше дає змогу оглянути всю товсту кишку.
Навіть попри те, що лікування давно позаду, цей досвід залишається з нею щодня. «На моєму бейджі досі фото, де я в повній перуці», — сказала вона, адже вийшла на роботу майже одразу після хіміотерапії. «Коли я дивлюся на це фото, маю щоденне нагадування про все, через що пройшла».
